Портал в режимі тестування та наповнення
Поліцейський Артем Грушко: «Ми пливли над спорудами з гостряками, які псували наші човни, а люди чекали на допомогу на дахах»
Опубліковано 15 січня 2024 року о 11:45

Капітан поліції з перших днів повномасштабної збройної агресії рф боронить Україну, допомагає потерпілим та зізнається: ніколи не зможе забути біль людей, яких рятував, і не відступить, поки московити не отримають за свої звірства належного покарання. 

Артем каже: зі школи хотів працювати у правоохоронних органах, аби допомагати людям, а в армії служив у внутрішніх військах, у спеціальній бригаді правоохоронців, і остаточно утвердився у своєму рішенні. Вивчився в Одеському державному університеті внутрішніх справ і вступив до лав правоохоронних органів у рідній Херсонщині, де до повномасштабного вторгнення російських військ на територію України працював у підрозділі превентивної діяльності та спецпідрозділі.

«24 лютого 2022 року я опинився в окупації. Одразу вирватися з ворожої облоги не вдалося, але згодом все-таки вихід до своїх я знайшов. Першочергово поїхав до Одеси, де у нас є родичі, переконався, що рідні, яких я зміг забрати, у безпеці і рушив до Миколаєва, де на той час перебував мій рідний спецпідрозділ», - згадує інспектор взводу № 3 роти № 1 батальйону поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції в Одеській області Артем Грушко початок повномасштабної збройної агресії московитів.

Надалі спільно із побратимами Артем виконував поліцейські функції на території Миколаївщини та Херсонщини, допомагав місцевим жителям, боронив від ворога.

«У прифронтових та деокупованих населених пунктах ми здійснювали стабілізаційні заходи, виявляли диверсантів, евакуйовували людей та тварин, возили їм їжу, воду, ліки, надавали домедичну допомогу пораненим. У деяких населених пунктах не було вцілілих будинків і містяни жили у підвалах. Ми з волонтерами намагалися вивезти кожного, але не всі погоджувалися виїжджати. Той людський біль я ніколи не зможу стерти з пам’яті», - зізнається капітан поліції.

Одним із важких періодів був червень 2023-го,  коли російські війська підірвали Каховську ГЕС. Артем був саме на Херсонщині, сколотив з хлопцями команду і поїхав у «червону зону» рятувати жителів затоплених населених пунктів.

«Передусім ми вивозили людей похилого віку, з обмеженими можливостями, дітей. Вони чекали на допомогу на дахах, раділи, коли ми підпливали. Подекуди це було дуже важко зробити, бо пливли над спорудами, що мали гостряки, які псували наші гумові човни», - розказує спецпризначенець. 

Небайдужі громадяни допомагали з технікою, волонтери привозити провізію та медикаменти, які поліцейські розвозили по людях, що лишалися вдома.

«Ми працювали тоді під щільним обстрілом московитів. Вони атакували всіма видами озброєння. Але ніхто не опускав руки і це давало свій результат. Як казав Вінстон Черчилль: «Успіх – це вміння рухатися від невдачі до невдачі, не втрачаючи ентузіазму. Нам його не втратити ніколи», - з упевненістю каже правоохоронець.

Артем – така людина, яка стоятиме на обраній дорозі, навіть попри небезпеку для власного життя. Зауважує: він українець, на рідній землі і, як усі патріоти, захищатиме її, допоки не піде геть останній загарбник.

В одному зі своїх звернень до громадян президент Володимир Зеленський з-поміж інших відважних українців згадав мужнього поліцейського Артема Грушка. Тоді спецпризначенець геройськи рятував постраждалих від масованого обстрілу російськими військами Одеси. Згадуючи ту спецоперацію, правоохоронець розповів, що був зовсім поряд, коли ворожа ракета поцілила в один із житлових багатоповерхових будинків, і його врятувало укриття. Після «прильоту» він одразу побіг до місця ураження, де кричали потерпілі.

«На третьому поверсі стояли чоловік з жінкою, які дивом уціліли. З колегами та містянами ми знайшли драбину, але вона була закоротка, щоб дотягнутися до них. Тому ми доповнили її собою, стаючи один на одного, і люди спустилися по драбині вниз», - розказав Артем про перші дії на об’єкті.

Далі поліцейські з громадянами почали розгрібати завали, обстежувати будівлю всередині, евакуйовувати і відводити на відстань людей, розчищати територію для проїзду спецтехніки рятувальників.

«Ми з хлопцями вдягли протигази, взяли ломи, кувалди, медичні засоби і пішли в будівлю шукати людей. Всередині була така висока температура, що на мені плавилася кофта. Ми прочісували кожен поверх знизу вгору, і назад. Вивели чоловіка, винесли на ношах літню жінку… Там була страшна картина. Але я не вперше таке бачив, тому ставився до цього вже спокійно, - зізнався поліцейський і подякував усім громадянам, які тоді показали неймовірну згуртованість. - Незважаючи на загрозу обвалення будинку, поліцейські, рятувальники, медики, місцева та обласна влада, небайдужі одесити працювали пліч-о-пліч як єдиний злагоджений механізм». 

Артем продовжує працювати в поліції, аби допомагати людям, чого він, власне, прагнув з дитинства. І каже, що захоплюється своїми побратимами та всіма українцями: «У найтяжчі часи – ми утворили сильний кулак, яким захищаємо себе і відбиваємо нападників. Проти українців у них немає шансів. Ми стоятимемо до перемоги».


Відділ комунікації поліції Одещини


Outdated Browser
Для комфортної роботи в Мережі потрібен сучасний браузер. Тут можна знайти останні версії.
Outdated Browser
Цей сайт призначений для комп'ютерів, але
ви можете вільно користуватися ним.
67.15%
людей використовує
цей браузер
Google Chrome
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
  • Linux
9.6%
людей використовує
цей браузер
Mozilla Firefox
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
  • Linux
4.5%
людей використовує
цей браузер
Microsoft Edge
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
3.15%
людей використовує
цей браузер
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
  • Linux