Про службу у далекому 1988-му згадує доброволець-ліквідатор, у ті часи - двадцятип’ятирічний сержант міліції, а нині - головний спеціаліст територіального сервісного центру МВС №5153 у місті Одесі.

У 1988-му він служив інспектором ДПС в Одесі. І його зі ще вісьмома добровольцями від УВС Одеської області відрядили до Київської області. Він добре усвідомлював куди та навіщо їде. Вдома залишалася дружина і п’ятирічна донька.

Служив Сергій Самойленко в окремому батальйоні, який обслуговував 30-кілометрову зону. Місцем дислокації було с. Термохівка. Жили в бараках, які були сконструйовані власноруч зі щитів, по 18 чоловік в одній кімнаті, харчувалися картоплею, макаронами та консервами, пили виключно бутильовану газовану воду та носили спеціальний формений одяг, якого в звичному житті не було.

- Для всіх співробітників міліції, з ким я прибув до нового місця служби, слово «обов’язок» не було пафосним. Була загартованість, свідомість того, що від твоєї роботи залежать життя сотень тисяч людей. Величезна кількість добровольців їхала не за якісь матеріальні блага чи нагороди, основне - це не залишити у біді свій народ. Я ніколи не бачив на обличчях своїх товаришів страх, паніку, всі виконували свій громадський обов’язок гідно та відважно. Жодного разу ніхто не пошкодував, що допомагав людям, - впевнено говорить Сергій Вікторович.

Сергію Самойленку безпосередньо в самій зоні довелося служити три місяці. По закінченню відрядження він одразу поїхав назад до рідної Одеси, де продовжив службу в правоохоронних органах.