Від розслідування кримінальних проступків до оборони України на Торецькому та Костянтинівському напрямках: досвід поліцейських з Одеси Дмитра Фаринюка та Андрія Самборика
Ще відносно недавно вони збирали доказову базу, допитували підозрюваних і ділили сусідні кабінети у підрозділі дізнання відділу поліції № 2 Одеського районного управління поліції № 1. Здавалося б, їхня зброя – це Кримінальний кодекс, ручка та папір. Але війна перевернула їхнє життя з ніг на голову. Капітани поліції змінили звичні поліцейські однострої на мультиками і стали на захист України у складі стрілецького батальйону поліції Одещини. Вчорашні дізнавачі відправилися у найгарячіші точки Донеччини, щоб вкотре довести: поліція воює, і робить це ефективно.
Дмитро Фаринюк на псевдо «Фара» добровільно приєднався до батальйону у 2024 році. За його плечима – рік і вісім місяців служби на надзвичайно складних Торецькому та Костянтинівському напрямках. На фронті він став інспектором БПЛА та РЕБ у роті безпілотних систем, з неба шукав ворожу техніку, коригував артилерію, знищував окупантів.
«Найважче там – це постійні обстріли та усвідомлення, що кожну хвилину тебе цілеспрямовано хочуть вбити. Тут зовсім інша ціна помилки», - ділиться Дмитро.
Ворог часто вираховував їхні позиції, доводилося постійно перебазовуватись під вогнем. Але навіть у такому пеклі поліцейські не втрачали почуття гумору. «Якось почули вихід ворожого БПЛА. Почали екстрено евакуюватися на авто, і на ходу я випав з машини, – з усмішкою згадує Фаренюк. – Довелося миттю шукати укриття і чекати, поки хлопці зможуть за мною повернутися».
Навичка поліцейського служити та захищати на фронті набула нових, екстремальних масштабів. Дмитро згадує випадок поблизу населеного пункту Іванопілля: під час висування на позиції їхню групу помітив ворожий дрон, після чого росіяни миттєво накрили їх артилерійським вогнем. Усі бійці отримали акубаротравми, але один із правоохоронців постраждав найбільше і перебував у критичному стані, не маючи змоги самостійно пересуватися. Точка медевакуації була далеко, але, попри ворожий обстріл, побратими близько трьох кілометрів тягнули пораненого поліцейського на собі. На щастя, допомогу надали вчасно, і він вижив.
«Саме в такі моменти, по-справжньому усвідомлюєш ціну людського життя», - додає поліцейський.
Його колега з сусіднього кабінету капітан поліції Андрій Самборик на псевдо «Самбо» ніс службу на цих самих напрямках з квітня 2025 по лютий 2026 року. Вчорашній дізнавач став пілотом важких ударних БПЛА. Його щоденною рутиною стало спорядження боєкомплекту, мінування, скидання сіток-плутанок та знищення ворожих укриттів.
«Ми ж дізнавачі, ми звикли доводити почате до кінця», – жартує Андрій, згадуючи одну історію. Екіпаж спорядив важкий дрон вибухівкою, але в польоті ворожий РЕБ заглушив зв'язок. Спрацювала функція автоповернення, і дрон повернувся разом із бомбою. Поліцейські вирішили, що посилка не може загубитися в дорозі – дрон спорядили вдруге, і ворог таки отримав свій «подарунок».
Але поліцейський інстинкт захищати цивільних нікуди не зникає. Андрій згадує день у Костянтинівці, коли через одну хату від їхньої позиції прилетів ворожий КАБ. Під завалами опинилася місцева літня жінка, якій просто нікуди було виїхати. Поліцейські, ризикуючи собою, кинулися розбирати руїни і дістали бабусю живою. Це врятоване життя хлопці називають своїм найціннішим здобутком того дня.
Попри виснаження, бруд і постійну смерть навколо, одеські поліцейські настільки адаптувалися до реалій, що знаходили сили кепкувати. Свій посічений уламками бойовий транспорт вони іронічно називали «маршруткою на Одесу». Переглядаючи відео, де вони сидять максимально змучені у сирому бліндажі, хлопці сміються: «Це наші канікули на Камбоджі».
Фронт швидко навчив їх правилу братерства. «Тут не буває поняття «моя хата скраю, це не мій підрозділ», – серйозно каже Андрій. – Проблема сусідів – це твоя проблема. Якщо розіб'ють твоїх сусідів, ворог прийде до тебе». Вони ділилися останнім: коли ворожий дрон знищив генератор поліцейських, суміжний підрозділ кілька днів ділився з ними світлом, а одесити віддавали суміжникам свою воду.
Коли ж капітанів питають про стереотип, що поліція нібито відсиджується в тилу, їхня реакція миттєва і жорстка. «Існування стрілецького батальйону поліції та інших подібних підрозділів – це і є прямий доказ того, що поліція воює. – наголошує Андрій Самборик. – Поліцейські, які ще вчора патрулювали вулиці, розслідували кримінальні справи, сьогодні так само сидять в окопах. Вони так само отримують важкі поранення, так само гинуть, так само зникають безвісти. Ми теж маємо родини, батьків, коханих. Ми так само безмежно за ними сумуємо. Але нам було б соромно не піти. Ми продовжуємо боронити державу, бо це наш прямий обов'язок. І ми хочемо перемоги України».
Сьогодні обидва капітани повернулися до Одеси і знову займаються розслідуванням кримінальних проваджень. Але це вже зовсім інші люди. Досвід, здобутий на передовій, назавжди змінив їхні життя, довівши головне: справжній поліцейський захищає свій народ за будь-яких умов – чи то з кодексом у руках, чи то з пультом від ударного дрона на нулі.
За службу на фронті одеські поліцейські Дмитро Фаринюк та Андрій Самборик отримали відзнаки Президента «За оборону України» та мають статуси учасників бойових дій.
Одеське районне управління поліції № 1
