Говорімо, читаймо, слухаймо, бережімо одну з наймилозвучніших, найглибинніших, найбагатших та найрідніших мов у світі…

 

Не говори: в нас мова солов’їна

Бо мова вище, ніж пташиний спів.

В її скарбниці – доля України,

Глибинна таємниця правіків.

Вона нуртує джерелом криничним,

Із попелища феніксом встає.

Для нації вона гарант на вічність,

Тому її так люто ворог б’є.

Все заберуть, а залишилось слово.

Знов до життя повернемося ми.

Лише тому, що не пропала мова,

То й ми ще наче люди між людьми.

Без мови – не створити нам держави,

Доріг тернистих – не перебрести!

Хай вороги жорстокі і лукаві –

Стіною стань і мову захисти!

Річ не про те, що мова солов’їна,

Бо мова – глибше, ніж пташиний спів.

В її скарбниці – доля України,

Космічна нерозгаданість віків.

Микола Лотоцький