Капітан поліції з перших днів російської агресії проти України долучився до заходів силових структур, спрямованих на протидію ворогу. Спочатку на сході України, потім на Херсонському та Запорізькому напрямках.  Він не з чуток знає, що відчувають люди, яких «накриває дощем з важкої артилерії», як виглядають обличчя побратимів, коли прощаються з життям, чого вартує плече товариша, що стало найміцнішою фортецею на полі бою. Такі, як він, трансформують свій страх у зброю і йдуть до кінця – до Перемоги.

До військової справи Олександр Півець долучився у 2013 році: під час служби у Збройних силах України обіймав посаду кулеметника зенітно-ракетних військ. 2015-го вступив до лав Національної поліції – спочатку патрульним у місті Вінниця, а згодом – оперуповноваженим у місті Одеса.

Із перших днів російської агресії проти України Олександр став учасником антитерористичної операції зі звільнення захоплених підконтрольними росії бойовиками територій Донецької та Луганської областей України:

«Після повномасштабного вторгнення військ рф на територію України відправив родину в іншу область, а сам разом зі своїми однодумцями з тодішнього Приморського відділу поліції міста Одеси вступив до батальйону спеціального призначення Національної поліції України «Цунамі».

Після бойового злагодження спецпідрозділ спільно зі Збройними силами України виконував бойові завдання по відсічі ворогу на Херсонському напрямку.

«На першому бойовому виході у поселенні Білогірка Херсонської області ворожі сили нас «оцінили» в 50 120-х мін. Це була дорогоцінна зустріч, нас дуже добре «обкатали», після чого ми завжди згадуємо: чи то росіяни такі косі, чи то ми дуже везучі, - зізнається поліцейський. – Після того страху стало менше і ми просто виконували свою роботу, які б не були завдання».

З Білогіркою в Олександра пов’язано чимало спогадів, навіяних війною, – там багато адреналіну і неймовірної самовідданої віддачі побратимів.

«Якось виконували чергове бойове завдання в Білогірці, довелося прикривати групу десантників від ворога. Ми нищили московитів своїм подавляючим вогнем. Однак десь затаїлися два танки і почали наших хлопців «накривати». Тоді з’явилися перші 300-ті. Командир дав команду знайти ті танки, щоб знищити їх. Ми підняли дрон, візуально нічого не було видно, але проглядалася гуслянка, сліди вели в посадку. Ми передали координати ворога побратимам з артилерії, вони виділили на нас три снаряди. Хлопці казали, що феєрверк був дуже красивий. Інший танк також перестав працювати, тоді нашим побратимам стало трохи легше», - згадує поліцейський.

Хлопців обстрілювали з літаків, танків, мінометів, ствольної артилерії. Були моменти, коли доводилося з-під куль діставати поранених. Живими виходили завдяки відважній підтримці один одного, ЗСУ, кваліфікованих медиків.

Нині Олександр Півець доєднався до Об’єднаної штурмової бригади Національної поліції України «Лють». Каже: «Цей полк об’єднав моїх побратимів-однодумців. Ми усім серцем прагнемо прогнати ворога зі своєї землі, здобути перемогу та мир не тільки для нас, а й для сусіда».