Поліцейський-доброволець Кенон Байрамов із позивним Лютік: про любов до України та лють до росіян

29-річний правоохоронець за час повномасштабної війни пройшов шлях дільничного офіцера поліції Одеси, учасника зведеного загону в Херсоні, а нині він доброволець стрілецького батальйону поліції особливого призначення ГУНП в Одеській області.

Кенон вважає себе громадянином двох країн – сонячного Азербайджану та незламної України, яка справді стала для хлопця рідною, коли розкрила свої обійми й приняла його родину з Ширвана на своїй землі.

Визначивши свої життєві принципи та цілі, а саме захист українського народу, юнак вступив до поліцейського вишу, а отримавши офіцерське звання, обійняв посаду дільничного офіцера поліції в Одеському районному управлінні поліції № 1.

Цей завжди усміхнений, щирий, життєлюбний і дуже працездатний азербайджанець з українським серцем не вперше стає героєм поліцейських новин, адже шана та відданість до своєї країни проявляється у його вчинках щоденно. На початку повномасштабного вторгнення він разом із працівниками інших підрозділів поліції, військовими та громадськими формуваннями здійснював заходи правового режиму воєнного стану в Одесі, чергував на блокпостах, виявляв причетних до диверсійної та колабораційної діяльності осіб, у числі перших прибував на місця обстрілів, допомагав постраждалим і фіксував злочини ворога.

А щойно Збройні Сили України звільнили Херсонщину, дільничний офіцер одним із перших вступив до зведеного загону поліції Одещини. В деокупований Херсон старший лейтенант поліції виїжджав неодноразово. 

Згадуючи часи служби в легендарному місті, Кенон розповідає, що саме там військові дали йому позивний Лютік, відмітивши нестерпну лють поліцейського до ворога. В Херсоні Кенон Байрамов забезпечував правопорядок, ніс службу на блокпостах, брав участь у заходах, спрямованих на виявлення диверсійно-розвідувальних груп. 

Херсонщина для Кенона – місце сили, дружнього плеча, об'єднання, але водночас і місце великої ненависті до росіян: «Беззахисні люди просто чекали громадський транспорт на зупинках або стояли у чергах в очікуванні гуманітарної допомоги, коли потрапляли під ворожий артобстріл. Вогонь, людський біль, благання допомоги – запам’ятаю навічно. Ми накладали турнікети, транспортували постраждалих до «швидких» – робили все, щоб врятувати кожного. Думки про підступність і жорстокість ворога постійно лунали в моїй голові. Я чітко знав, що маю помститись за свій народ, а росіяни повинні понести покарання». 

З початку створення стрілецького батальйону поліції особливого призначення Кенон втілив у життя свої думки і, не вагаючись, вступив до підрозділу добровольцем. Сім'я правоохоронця підтримала його рішення. В умовах навчань, наближених до бойових, поліцейський отримав інженерний, тактичний, домедичний, вогневий, та вибухотехнічний досвід. Наразі разом із побратимами він виконує бойові завдання. 

«Забезпечення цілісності України, її незалежності та суверенітету, усмішок дітей, батьків, дружин – обов’язок справжнього чоловіка, – каже офіцер поліції. – Я себе таким вважаю, тому буду стояти до останнього, адже ненавиджу росіян за вбивства наших людей і мрію, щоб ворог, піджавши хвіст, залишив межі України назавжди. Перемога обов'язково буде за нами, і я в цьому не сумніваюсь».

Одеське районне управління поліції № 1