24-річна Вікторія Кочубей реалізувала свою мрію дитинства: наразі вона є помічником слідчого в Одеському районному управлінні поліції № 1 та волонтеркою місцевого благодійного фонду.
Вже декілька років Вікторія активно бере участь у діяльності організації. Спільно з однодумцями у мирний час дівчина приділяла увагу молоді та дітям, у тому числі позбавленим батьківської любові. Разом вони займалися фотографією, монтуванням відеокліпів, навіть виїжджали на екскурсії за кордон.
Повномасштабне вторгнення російських військ на території нашої країни внесло свої корективи у життя героїні. Радісні подорожі та приємне спілкування з малечею та юнацтвом змінилися на роздачу нужденним гуманітарної допомоги від зарубіжних компаній, бізнесменів та звичайних людей. Патрулювання міста, добові чергування, слідча робота – всі ці поліцейські обов’язки дівчина виконує сумлінно, а у вільний час продовжує допомагати людям. Поліцейська зустрічає вантажівки, допомагає їх розвантажувати, формує продуктові набори. Потім роздає харчі, засоби гігієни, одяг, медикаменти й інші речі малозабезпеченим, літнім людям та багатодітним родинам.
Волонтер цього ж фонду, Олександр Тонкович, який спільно з Вікторією робить добрі справи, розповідає про неї: «Знаю цю дівчину як цілеспрямовану, відважну особистість. Вона віддана справі і є надійним помічником та партнером. Одного разу хлопчику з родини переселенців із Запоріжжя раптово стало зле. Дитину навіть госпіталізували до реанімації, вкрай потрібні були ліки та підгузки, на той час дуже дефіцитного розміру. Віка приклала максимум зусиль, аби знайти та організувати їх доставку з іншого регіону нашої країни. Вона саме та людина, яка завжди підставить плече та прийде на допомогу».
Працює поліцейська не тільки з місцевими жителями, а й з людьми, які вимушені були залишити свої домівки через вторгнення агресора на нашу землю. Майже кожного дня вона бачить людське горе переселенців тимчасово окупованих загарбниками територій України.
«Біль від виразу очей цих людей нестерпний. Серце плаче разом з ними, - каже Вікторія, згадуючи і своїх рідних, які наразі перебувають на окупованій території, і зруйновану родинну домівку. - Але ні я, ні інші волонтери не даємо волю емоціям. Працюємо чітко та злагоджено, намагаємося повністю забезпечити нужденних всім необхідним, підбадьорити та порадувати, і нам це вдається - люди задоволені та йдуть від нас з посмішкою. Їхні усміхнені обличчя надихають рухатися далі. Наше майбутнє у квітучій, вільній та щасливій країні. Все буде Україна».
Одеське районне управління поліції № 1