Вистоявши поневіряння та полон, чоловік з дружиною схопили найдорожче, що в них тоді залишилося, - маленьку донечку – і, попри реальну загрозу життю, поїхали на вільну Україну. Спогадами про війну, що розтягнулася на 1000 кілометрів і на довгі 8 років, Олександр та Світлана поділилися вже на Одещині.
У 2014 році родина Мицикових мала все, про що мріяла на той час: роботу, дім, велику родину, повагу в суспільстві, друзів і колег. Чоловік працював заступником начальника слідчого відділу Брянківської міліції, його дружина – інженером-технологом на великому підприємстві, на початку року, взимку, у них народилася довгоочікувана донечка.
Сім’я втратила все після приходу на Луганщину «руского міра». Олександр з перших днів окупації потрапив у полон до бандформування, яке на той час взяло владу над Брянкою. Представники угруповання фізично примушували «любіть» росію та працювати на окупаційну владу. Чоловіку пропонували високі посади та фінансовий добробут, але він вже знав: щойно вдасться звільнитися з полону, покине все матеріальне, забере дружину та доньку і поїде туди, де Україна та вільне повітря.
«Присягу на вірність українському народові я дав раз і назавжди й ніколи не зраджу їй. Це моє глибоке переконання та виховання в дусі патріотизму», - каже Олександр.
Поки чоловік перебував у полоні, Світлана з немовлям на руках робила все, що від неї залежало, щоб його скоріше звільнили. Щойно Олександру вдалося повернутися додому, в той же день подружжя з найдорожчим, що в нього залишилося, донечкою, ризикуючи життям, поїхало окупованими містами Луганщини до вільної України.
Нове життя почалося в родини у місті Сєвєродонецьк. Олександр одразу ж приступив до своїх обов’язків – він брав безпосередню участь в Антитерористичній операції, а згодом в Операції об’єднаних сил, здійснював заходи із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації. Світлана виховувала доньку й будувала плани на майбутнє, а коли дитина трохи підросла, твердо вирішила для себе, що повинна бути корисною Державі в цей нелегкий для неї час.
«Я вирішила вступити до лав Національної поліції і разом з чоловіком нести службу на користь Батьківщини», - сказала вона.
Дівчина обрала напрямок кінології, аби мати змогу виїжджати на події, які відбувалися в області, і допомагати боротися з ворогами за свою країну. Пів року майбутня поліцейська проходила первинну підготовку в Житомирі разом зі службовим собакою. Вона була дуже мотивованою, впевнено йшла до своєї цілі і навчання закінчила на «відмінно» та з нагородами. Її службовий пес також здобув медаль як «найкращий слідовий собака» серед тих, що тоді навчалися.
У 2019 році поліцейська склала присягу на вірність українському народові і приступила до виконання функцій, які поклала на неї держава. Світлана несла службу в зоні проведення ООС: разом зі своїми службовими собаками брала активну участь у розкритті злочинів, зокрема крадіжок, пограбувань, розбійних нападів, зґвалтувань, вбивств, пошуку безвісти зниклих людей, вибухівки, зброї, боєприпасів, наркотичних речовин, разом з вибухотехніками відпрацьовувала виклики щодо замінювань об’єктів, несла службу на блокпостах, де робота була націлена на перешкоджання витокам зброї та боєприпасів з території обслуговування.
24 лютого 2022 року життя родини вдруге розділилося на «до» та «після», коли до їхнього вже такого рідного українського Сєвєродонецька прилетіли ракети. Під постійними обстрілами, від яких потерпало місто, подружжя було вимушене знову покинути дім та евакуювати доньку в безпечніше місце. Тепер вона все розуміла і вже не вірила батькам, що то лунає грім. Все життя маленької україночки тривала війна, і ось вона розбомбила її домівку та школу. Подружжя, в свою чергу, повернулося до своїх обов’язків і вкотре, без коливань, стало на захист України та українського народу.
Наразі Світлана та Олександр несуть службу в Одеській області і щиро дякують керівництву поліції регіону за підтримку в складну хвилину.
Правоохоронці, як і вся Україна, вірять в Перемогу над агресором: «Єдина наша мрія ще з 2014 року – жити під мирним небом. І так неодмінно буде. Вся територія нашої Батьківщини буде очищена від окупанта, родини возз’єднаються, діти побачаться з батьками, дружини дочекаються коханих чоловіків, а матері перестануть плакати», - сказав як відрізав Олександр.
Роздільнянський районний відділ поліції в Одеській області
