Пам’яті поліцейського Одещини Сергія Кузьмінова, який загинув, захищаючи нашу державу на Миколаївському напрямку
Сергій отримав смертельні поранення під час несення служби в селі Березнегувате в серпні 2022 року унаслідок ворожого обстрілу ракетними системами залпового вогню. Мужнє серце правоохоронця перестало битися на 49-му році життя. З рідних у нього залишився лише брат, який боронить Батьківщину у складі Національної гвардії України.
Сергій Кузьмінов із 2014 року стояв на захисті України – спочатку в лавах Державної прикордонної служби, згодом у підрозділі особливого призначення поліції Одещини «ШТОРМ», а у 2022-му – у зведеному батальйоні Національної поліції «ЦУНАМІ».
Його життя – це приклад глибокої відданості службі, вірності українському народові і безмежної любові до Батьківщини. Він ніколи не шукав легких шляхів і не уникав небезпеки, обираючи найскладніші напрямки, коли люди та країна потребували захисту. Сергій був із тих, хто щодня доводив: патріотизм – це не гасло, а конкретні справи, відповідальність і жертовність.
Сергій Кузьмінов народився 1 червня 1974 року в місті Харків у сім’ї військовослужбовця. Тато загинув, коли йому було всього вісім років. Після того сім’я – мама, він та старший на чотири роки брат – переїхала до Одеси. Там хлопець закінчив школу, верстатобудівний технікум та інститут Сухопутних військ.
Обравши шлях батька, він склав присягу на вірність державі та українському народові. Багато років прослужив у лавах Збройних Сил України, дослужився до капітана в службі ракетно-артилерійського озброєння. Виконував миротворчу місію в Косово, охороняв кордони у складі Державної прикордонної служби України.
У 2014 році, з початком війни росії проти України, будучи вже на заслуженому відпочинку за вислугою років, повернувся до лав прикордонників. А у 2019-му на запрошення командира батальйону патрульної поліції особливого призначення «ШТОРМ» ГУНП в Одеській області Анатолія Будзара, з якими дружив ще з армійських років, приєднався до його спецпідрозділу.
«Із Сергієм ми познайомилися у 1998 році, коли служили в 6-ій окремій аеромобільній бригаді (тепер вона 80-та окрема десантно-штурмова бригада Десантно-штурмових військ Збройних Сил України). Він був помічником начальника служби озброєння. Коли формувався український контингент у Косово, поїхав туди начальником служби озброєння. У 2009-му ми разом пішли на пенсію, але в 2014-му повернулися до служби. Я – у «ШТОРМ», він – до прикордонників. За кілька років я запропонував йому перейти до нас», - згадує Анатолій Будзар, колишній комбат «ШТОРМ».
Олена Козаченко, колишній співробітник кадрового забезпечення «ШТОРМ», розповідає: прийшовши до батальйону, Сергій дуже прагнув відновити офіцерське звання. Його мрія здійснилася у квітні 2022-го року, чим він неабияк пишався. Любив порядок і дисципліну. Був скромним, чуйним, сором’язливим, завжди дбав про добрий настрій колег. Мав небагато друзів, але залишався вірним, надійним та щирим.
У складі підрозділу «ШТОРМ» він неодноразово відряджався до зони проведення Операції об’єднаних сил. Успішно керував дронами та виявляв позиції ворога, проводив заняття з особовим складом із підготовки мінометів і ведення стрільб із них. Відповідав за забезпечення стійкого, надійного зв’язку з вищими штабами та керівництвом, а також між підрозділами батальйону.
У 2022 році, коли гостро постала необхідність боронити Україну від загарбників, вступив до зведеного батальйону Національної поліції України «ЦУНАМІ» і пішов виконувати свій військовий обов’язок.
«Нарешті я на своєму місці», – писав мені Сергій з передової. Я просила його берегти себе. Він завжди кидався в бій, готовий був всім допомогти, нікому ніколи не відмовляв. Доброю людиною залишився в моїй пам’яті», - говорить Сніжана Баєва, подруга Сергія з Болградського районного відділу поліції.
Сергій Кузьмінов загинув, мужньо боронячи Україну. Ворожа ракета потрапила в об’єкт, де перебував поліцейський.
«Боляче від цього усвідомлення. Але всі спогади про Сергія викликають усмішку. Він був мужній і водночас такий вразливий. Пам’ятаю, як розбивала в батальйоні клумбу – Сергій допомагав, носив воду. А коли я була у відпустці чи відрядженні, поливав квіти, надсилав фото. Без цукерок не проходило жодне моє чергування, а я пригощала його домашніми бессарабськими стравами. Він жив заради інших. Мріяв про будинок і сім’ю», - згадує колега зі «ШТОРМу» та кохана Наталія Кара.
Вдома прощалась із поліцейським уся громада. Сергій Кузьмінов увійде в історію поліції Одещини і назавжди залишиться в нашій пам’яті. Він є прикладом для всіх.
Вічна пам’ять. Назавжди в поліцейському строю.
Відділ комунікації поліції Одещини
