У 1962-му році вона, 17-річною дівчиною, пішла шляхом тата, який служив у лавах міліції. Юначку посвятили у канцелярську справу, якій вона присвятила 60 років життя.
«Як Ви так довго змогли зберегти цікавість до однієї справи і не «вигоріти?», - найперше, про що ми запитали Надію Вікторівну. А вона відповіла дуже просто: «Нас в дитинстві вчили слову «треба». Треба працювати».
Надія Вікторівна пройшла післявоєнне загартування. Вона одеситка, але жартує, що випадково народилася в Дніпрі, коли мама після звільнення Одеси у 1945 році на півтори місяці поїхала туди до тата, який прямував вперед із військом.
Загалом у цій родині було шестеро дітей, і лише одна, Надія, пішла шляхом батька, що працював у правоохоронних органах.
«Тато служив, а мама доглядала за дітьми. Малими ми весь час гралися на вулиці (зараз дітей у дворах не побачиш, а тоді весь час ганяли). У мене був хороший тато, хороша мама, прадідусь, з яким ми любили гуляти в парку, прабабуся, яка всю війну ховала маму як дружину правоохоронця від окупантів, школа», - згадує наша співрозмовниця своє дитинство.
Завершивши навчання, Надія Вікторівна одразу пішла працювати. Каже: «Перші три роки працювала в адресному бюро реєстратором, кожен день займалася поштою, реєстрацією, відправками, знищенням документів, а в 1972 році, коли звільнилося місце в загальній канцелярії, пішла туди і працюю по сьогоднішній день. Ніколи не замислювалася, подобається мені, чи ні. Треба працювати».
Ось це відповідальне «треба» – до роботи ставитися відповідально, старатися, щоб було добре, а не абияк – Надія Вікторівна пронесла з собою протягом всього життя. Вона дуже вибаглива сама до себе і до інших. Водночас з усіма знаходить спільну мову.
«З діючими і багатьма колишніми працівниками, з якими починала працювати, я підтримую дружні стосунки. Дружба у нашого покоління дуже тісна. Молоді завжди допомагаю, підказую, уступаю дорогу», - говорить наша героїня.
До 2015 року старший прапорщик міліції Куніна Надія Вікторівна завідувала канцелярією, а у 70-річному віці передала керівництво молодим, сама ж, залишилася поряд на посаді діловода, помічницею, порадницею, наставницею.
Минулого року виповнилося 60 років, як Надія Вікторівна працює в правоохоронних органах Одещини. Питаємо: чи не жалкує про щось? Відповідає: лише про те, що хотіла здобути юридичну освіту і побоялася у колись складні для неї часи не впоратися.
«То було так давно. Сьогодні я вже нічого не боюся. І всім кажу – доньці, онукам, правнуку, молодим колегам – ніколи нічого не боятися, а бути чесними у всьому самим із собою та оточуючими. Чесність і порядність – те, що робить нас людьми, дає можливість іти по життю сміливо й бадьоро»
Відділ комунікації поліції Одещини
