Начальник відділу правового забезпечення ГУНП в Одеській області Євгеній Ращенко про виклики, які постали перед співробітниками підрозділу з моменту створення Національної поліції України.

- Євгене Миколайовичу, з 2015 року, коли Президент України підписав закон «Про Національну поліцію», яким скасував норми про міліцію, найважливішою оцінкою й основним показником роботи поліцейських стала довіра людей. Почався процес очищення лав нового органу від працівників, які зраджували Присязі, порушували норми доброчесності, паплюжили високе звання поліцейського. Розкажіть, які успіхи на цьому напрямі роботи має ГУНП в Одеській області?

Національна поліція принципово реагує на порушення, які допускаються її працівниками, прикладає дієвих зусиль задля очищення своїх лав від злісних порушників та активно співпрацює з суб’єктами громадянського суспільства, журналістами, окремими заявниками щодо виправлення наявних недоліків і покращення якості надання поліцейських послуг. Так, наприклад у 2020 році було притягнуто до дисциплінарної відповідальності 1781 особу, у 2021 – 1260 осіб та у 2022 році – 1366 осіб. Впродовж цього періоду за негативними підставами звільнено зі служби 104 поліцейських. Такої статистики немає в жодному державному органі.

- Наскільки проблематично попрощатися з такими працівниками? Оскільки багато з них оскаржують ваші дії в суді і відновлюються.

Так, процес очищення не закінчується видачею наказу про звільнення, адже в сучасному суспільстві юридична грамотність значно зросла. І, дійсно, тепер кожен другий звільнений, вважаючи свої права порушеними, намагається повернутися у свій кабінет, отримавши при цьому значні фінансові компенсації за період вимушеного прогулу. В суд ідуть ті, кого зловили нетверезим на робочому місці або за кермом, любителі неправомірної вигоди, прогульники, ті, що фальсифікували службові документи і навіть катували затриманих. Деякі з ганебних вчинків, за які звільнили цих поліцейських, набули значного суспільного резонансу, висвітлювалися у засобах масової інформації і завдали непоправної шкоди авторитету поліції.

- Як юридичній службі поліції вдається не допустити поновлення «перевертнів у пагонах» на попередніх посадах та завадити їм надалі порушувати права громадян і дискредитувати правоохоронні органи?

Це складна, аналітична і водночас творча робота представника поліції в судовому процесі. Треба проаналізувати десятки різноманітних документів, які доводять вину особи, опрацювати сотні норм права, які можуть бути застосовані до конкретної ситуації, надати своє тлумачення тим із них, які найвлучніше унормовують спірні правовідносини. І найголовніше - знайти ті слова, які стануть вирішальним аргументом для переконання суду в обґрунтованості звільнення негідника. Судовий процес є змагальним, кожна сторона намагається переконати у своїй правоті головуючого у справі суддю чи колегією суддів, використовуючи при цьому як правові докази, так і красномовність. Неабияку роль відіграє особиста харизма представника і його впевненість у собі під час усних виступів і дебатів. Ми є, фактично, «адвокатами поліції» і доносимо юридично-обґрунтовану позицію Головного управління до суду. І особисто я найбільше ціную у своїх підлеглих завзятість, наполегливість, самовідданість і вміння імпровізувати в залі суду. А головна наша позиція – не існує заздалегідь програшних справ.

- Боротьба буває запеклою?

Так. Зауважу, що опонентами юристів поліції виступають здебільшого не самі порушники, а кваліфіковані, досвідчені високооплачувані адвокати. Але, без зайвої скромності, можу стверджувати, що представники ГУНП у фаховому рівні не поступаються своїм візаві. Найкраще це може довести суха статистика. Так, з 14 справ цієї категорії, по яких впродовж 2022 року ухвалено судові рішення, у 12 випадках перемога була на боці юридичної служби Головного управління Національної поліції в Одеській області. Двічі суди задовольнили позовні заяви колишніх поліцейських. Однак і тут боротьба триває, адже ці два негативних для нас судових рішення було ухвалено судами першої інстанції, отже в апеляції представники поліції, я впевнений, зможуть переконати колегії суддів у тому, що не можна давати другий шанс особам, які маючи повноваження, дозволили собі бути над законом. Не вийде в другій інстанції – звернемося до Верховного суду, є достатньо відповідного позитивного досвіду.

- Від чого або від кого ще залежить перемога у судових справах?

Позитивний результат досягається у тісній співпраці з іншими підрозділами поліції, взаємодії з небайдужими представниками громадськості і засобами масової інформації.

– Євгене Миколайовичу, Ви сказали, що серед поліцейських, яких Ваш підрозділ викрив у правопорушеннях, є любителі алкогольних напоїв, зокрема нетверезого водіння, неправомірної вигоди, прогульники, такі, що фальсифікували службові документи і навіть катували затриманих. Які причини звільнення переважають?

На жаль, дуже поширена у нас категорія таких справ, як поновлення колишніх поліцейських, звільнених за керування транспортними засобами у стані алкогольного сп’яніння. Саме ці порушники присяги своїми діями боляче б’ють по авторитету поліції, знижуючи рівень довіри громадян до неї. При цьому не лякає таких негідників навіть повномасштабна військова агресія російської федерації і запровадження обмежень в період дії воєнного стану. Зауважу, що позиція правоохоронних органів до таких поліцейських абсолютно чітка та безальтернативна – лише звільнення зі служби, і це, як на мене, є абсолютно зважений і адекватний захід реагування на такий грубий проступок.

- Але у цих справах, як нам відомо, не все просто. Обставини проступку поліцейського розглядаються двома різними судами. Їхні оцінки і, відповідно, рішення не завжди збігаються. Як виходите з цієї колізії?

Дійсно, відносно усіх виявлених нетверезих водіїв складаються протоколи про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП. Ці протоколи направляються до суду для встановлення вини порушника і притягнення його до адміністративної відповідальності. В окремому судовому процесі відбувається розгляд позовів колишніх поліцейських про оскарження дисциплінарних стягнень за фактами керування транспортним засобом у стані сп’яніння і поновлення на службі. Отже, фактично одні й ті самі обставини проступку недобросовісного поліцейського розглядаються окремо двома різними судами. І кожен з них надає оцінку самостійно. Але справа про поновлення завжди розглядається другою по черзі, отже на момент винесення рішення щодо неї у судді вже є позиція його колеги, який теж досліджував цей самий випадок, лише з точки зору іншого виду юридичної відповідальності. Так от, за моїми підрахунками, з 2018 року в суд за поновленням на службу звернулися 23 колишніх поліцейських, які вважали нормальним наражати на небезпеку життя та здоров’я десятків інших учасників дорожнього руху, керуючи своїм автомобілем на підпитку. На цей час по 19 з них суди розглянули їх вимоги та ухвалили рішення. З цих 19 лише тричі суд постановив поновити колишніх поліцейських на службі. У 16 випадках юристам ГУНП в Одеській області вдалося переконати суд у неможливості подальшої роботи в поліції таких недоброчесних осіб. У цих цифрах в принципі немає нічого дивного, адже негідникам, які не поважають закон, не місце у правоохоронному органі. Але найцікавіше те, що з вказаних 19 осіб 17 не були притягнуті до адміністративної відповідальності за порушення частини 1 статті 130 КУпАП. Переважна більшість судів, розглядаючи адміністративні матеріали, прийшла до висновку про відсутність складу адміністративного правопорушення в діях зазначених поліцейських. Лише двох було покарано в адміністративному порядку. Тільки 10 %! І все ж таки адвокати поліції змогли переконати переважну більшість суддів у законності звільнення поліцейських, незважаючи на наявність рішень про невинуватість останніх в інкримінованих правопорушеннях. Саме цей приклад демонструє згаданий мною принцип - не існує заздалегідь програшних справ. Перемога завжди можлива! Головне не здаватися і йти до мети, адже це наближає нас до справедливості. Цей меседж, я гадаю, є характерним для усіх напрямів поліцейської роботи.

- То чому виникає така розбіжність і, на перший погляд, нелогічність ухвалених судових рішень?

На мою думку, тут відіграють свою роль два чинники. Перший – неможливість участі представників поліції у судових процесах щодо справ про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Отже порушується один з базових принципів судочинства – змагальність сторін. Тобто у такій справі, за відсутності потерпілого, бере участь у судовому процесі лише одна сторона – правопорушник. Лише він самостійно або через представника відстоює в суді свою позицію, доводить її переконливість, приводить «потрібних» свідків, відповідає на запитання суду тощо. Органи державної влади у цьому процесі ніхто не представляє. Другий чинник – відсутність права на оскарження судового рішення. Повністю нівелюється одна з базових конституційних засад судочинства, передбачена пунктом восьмим частини першої статті 129 Конституції України - забезпечення права на апеляційний перегляд справи, адже лише сам порушник може оскаржити рішення відносно себе. Отакий правовий парадокс. І деякі недоброчесні судді користуються ним, ухвалюючи необґрунтовані рішення, адже впевнені, що їх неможливо переглянути. Наведена мною статистика демонструє, що у справах, у яких юридична служба поліції бере участь, доводячи провину колишнього поліцейського, Феміда зазвичай на нашому боці. А у випадках, де мої підлеглі не мають можливості висловити свою позицію, довести її переконливість, заявити про виклик свідків чи навіть переглянути відверто необґрунтоване судове рішення, усе залежить від рівня доброчесності судді.

-Напевно ще багато чого треба змінювати? 

Так. Але на цей час триває новий етап судової реформи і я впевнений, що найближчим часом ми побачимо позитивні зрушення, адже судовій системі, як і поліції, конче потрібно підвищувати рівень довіри громадян. Тож боротьба триває…

Відділ комунікації поліції Одещини