Артем з позивним Музикант зі стрілецького батальйону поліції Одещини 72 дні стримував ворога під Торецьком
Він знищував ворожі дрони, відбивав штурми, навіть змусив противника скласти зброю. За відвагу та самовідданість поліцейський удостоєний нагрудного знака «Золотий Хрест» Головнокомандувача ЗСУ та нагородної вогнепальної зброї Міністерства внутрішніх справ.
Артем вступив до лав Національної поліції України у 2020 році, після строкової служби в Національній гвардії. Спершу він працював у секторі реагування патрульної поліції Одеського районного управління поліції № 2, а коли сформувався стрілецький батальйон ГУНП в Одеській області для стримування російської агресії на передовій – приєднався до нього.
У червні 2025 року він був відряджений до Донецької області для виконання бойових завдань у складі оперативно-стратегічного угруповання військ «Хортиця», підпорядкованого «Об’єднаній штурмовій бригаді Національної поліції України «Лють». Вже за два тижні Артем разом із побратимами зайняв надважливу вогневу позицію неподалік Торецька, яка мала стратегічне значення для сил оборони, та блокував просування ворога до позицій суміжних українських підрозділів.
«Я як співробітник поліції склав Присягу на вірність українському народові, тож став на захист нашої Батьківщини, не роздумуючи. Робив усе, щоб зупинити ворога, адже розумів, що захищаю свою родину та близьких», - каже Артем.
Протягом 72 діб без ротації він утримував стратегічну позицію під щільними мінометними та артилерійськими обстрілами й атаками FPV-дронів, ризикуючи власним життям. Йому вдалося знищити понад десять розвідувальних та ударних безпілотників ворога, що унеможливило фіксацію наших військ і дозволило відбити п’ять штурмів. У цих боях було ліквідовано трьох військовослужбовців російської федерації та ще трьох – поранено. Однієї ночі він разом із побратимами навіть взяв у полон ворога.
«Під ранок нам повідомили по радіостанції, що в наш бік іде ворог, треба готуватися до бою. Було і страшно, і адреналін переповнював. Противник зайшов на нашу позицію з того боку, де в нас було добре укріплення, і ми змусили його здатися», - згадує Артем.
Кожен день він починав з молитви, дякуючи Богу за життя, за кожну крихту хліба, за ковток води, за сили протягнути ще один день у тяжких умовах. Його тримала підтримка побратимів, віра в перемогу та надія повернутися додому живим.
«Ці 72 дні змінили все. Я почав цінувати своє життя, яким би воно не було, дякувати Господу за кожний прожитий день та благати, щоб війна закінчилася якнайшвидше, і всі захисники та захисниці повернулися до своїх близьких та рідних», - каже Музикант.
Не змінилася лише ненависть до ворога – вона стала ще більшою.
Артем не вважає себе героєм. Він переконаний, що герої – це всі люди, які захищають наші кордони, відбивають штурми ворога та знищують його, живуть у тилових містах і селах під постійними обстрілами, але тримаються попри все, вірячи, що неодмінно війна закінчиться нашою перемогою.
У вересні 2025 року Артем отримав поранення. Він переніс кілька операцій і нині відновлюється. Зізнається, що фізично було важко, а морально – ще важче. Але завдяки підтримці дружини, батьків і друзів не опустив руки. Сьогодні найбільша його опора – це родина та побратими, які постійно тримають із ним зв’язок.
«Не піддавайтеся паніці, зберігайте холодну голову… І на оновленій землі врага не буде, супостата, а буде син, і буде мати, і будуть люде на землі… Все буде Україна», - таким бачить Артем майбутнє.
За мужність і самовідданість, проявлені під час захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України, він був удостоєний почесного нагрудного знака Головнокомандувача Збройних Сил України «Золотий Хрест» та відомчої заохочувальної відзнаки Міністерства внутрішніх справ України «Вогнепальна зброя».
Відділ комунікації поліції Одещини
