Олена Осадча – багатодітна мама, поліцейська, психологиня та волонтерка за покликанням
У 2014 році вона втратила дім, але не втратила себе. І стала прикладом внутрішньої сили, професійної стійкості та людяності, яка надихає й підтримує інших у найскладніші часи.
Олена Осадча народилася на Донеччині. В її родині були енергетики та шахтарі. З дитинства вона росла в атмосфері праці, відповідальності й віри в силу людини. В її шкільному щоденнику красувалися п’ятірки, але через бойовий характер поведінка часто викликала питання у дорослих. Саме ця внутрішня енергія стала її рушієм у житті.
Батьки бачили в доньці потенціал і наполягли, щоб вона вступила до Донбаської національної академії будівництва та архітектури. Олена послухала, здобула фах інженера з будівництва та господарства, хоча серцем тяжіла до психології. Її завжди цікавило, чому люди чинять так, а не інакше, як працює людська душа. Ці знання, здобуті згодом ще на Донеччині, через роки стали її інструментом підтримки і в поліції, і у волонтерстві.
У 2014 році війна змусила Олену залишити рідний дім. Вона їхала на Одещину, думаючи, що це тимчасово – на місяць-два. Але тимчасове перетворилося на нову реальність. Спершу вона не працювала, бо доглядала за маленькою дитиною. А згодом, побачивши інформацію про набір до лав поліції, вирішила спробувати. Не з першого разу, але з наполегливістю, яка завжди була її рисою, вона вступила і почала службу в ізоляторі тимчасового тримання ГУНП в Одеській області.
Поліція стала для Олени не просто роботою – це була команда, захист, стабільність, яких так бракувало після втрати домівки. Вона працює помічницею чергового чергової частини ІТТ, приймає затриманих, супроводжує їх, веде відеонагляд. Робота непроста, часто небезпечна, але Олена не боїться. Вона вміє говорити з людьми, заспокоїти, повернути орієнтири тим, хто втратив ґрунт під ногами. Її психологічна підготовка дає внутрішнє розуміння, як допомогти людині у кризовій ситуації.
У 2022 році війна наздогнала її і на Одещині. Але цього разу вона вже знала, як діяти. Допомагала колегам та знайомим порадами, які черпала з досвіду. Повномасштабне вторгнення російських військ в Україну її вже не лякало. Це був важливий урок для усвідомлення, хто вона є і що має робити. Вона не тікала, а залишалася на своєму місці, бо знала, що її досвід цінний і може стати опорою для інших.
Олена має трьох донечок. Вони організовані, дисципліновані, як і їхня мама. Середня професійно займається футболом, грає за одеський жіночий клуб, навчається у школі олімпійського резерву.
Сержантка поліції вправно поєднує службу і материнство. Її сила в тому, що вона не «розривається», а гармонійно «вливається» в усі ролі.
Волонтерство стало ще одним важливим напрямом її життя. Спершу, коли тільки приїхала на Одещину, вона сама потребувала допомоги, як багатодітна мама. Підтримку знайшла у громадській організації «Серця в долонях». А потім долучилася до благодійників і почала допомагати іншим сама. Олена стала опорою для сімей багатодітних, військових, родин, які вимушені були покинути свої домівки і переїхати в безпечніші місця. 
Команда благодійників, частиною якої вона є, організовує психологічну, медичну, правову допомогу, логопедичні заняття, уроки з мови, майстер-класи тощо.
За волонтерську діяльність Олену нагороджено Департаментом внутрішньої політики Одеської міської ради. Але вона наголошує: робить те, що любить, не за нагороди.
Її надихає море, біля якого вона мріяла жити. Її надихають діти, в яких вона бачить майбутнє. Її надихає Україна, яку вона не покинула, бо то є рідний дім.
Олена Осадча щодня доводить: сила – це не відсутність страху, а здатність діяти попри нього, допомагати людям, розвиватися самій, ставати кращою, ніж була учора.
Відділ комунікації поліції Одещини
