Старший лейтенант поліції із самого початку повномасштабної збройної агресії російської федерації розміновує території України, де були бойові зіткнення і де залишилося дуже багато вибухових пристроїв від завданих ворогом ракетно-бомбових атак, артилерійських обстрілів, мінувань. Ірпінь, Бучу, Гостомель, Куп’янск, Ізюм, Херсон та багато інших міст і сіл Київщини, Харківщини, Херсонщини він обстежив метр за метром. Ним знищено тонни вибухівки, яку ворог позакладав у будівлі, транспорт, навіть захоронення вбитих людей. Про все від початку далі. 

Розмову з Ігорем починаємо зі знайомства. Він розповів, що родом з Миколаївської області, навчався в Одесі на моряка, походив трохи в рейси, а потім зрозумів, що зовсім не тим хотів би займатися, і пішов у поліцію. Далі познайомив з пухнастим другом – бельгійською вівчаркою малінуа Рафаелем, а коротко Рафом. Щойно Ігор промовляє кличку собаки, той здалеку подає голос: вітається. З цим вуханем поліцейський займався свого часу у кінологічному центрі і разом з ним перейшов до управління вибухотехнічної служби. Пес допомагає виявляти вибухонебезпечні предмети та речовини.

«На виклику ми з собакою йдемо перші. Я направляю його до невідомої знахідки, і якщо він чує запах вибухівки, то завмирає. Після подачі сигналу Рафом далі ми працюємо дистанційно, за допомогою робототехніки», - пояснює вибухотехнік принцип роботи команди.

З Рафом Ігор працює тільки на Одещині. А, до слова, із самого початку повномасштабної збройної агресії російської федерації поліцейський виконував службові завдання у Київській, Харківській та Херсонській областях. З 2022 року здійснив більше ста виїздів, під час яких обстежував та очищував від небезпечного залізяччя наші рідні землі.

У складі зведеного загону фахівців вибухотехнічної служби Ігор працював, зокрема, у містах Гостомель, Куп’янск, Ізюм, Барвінкове, Херсон, селищах Білозерка, Новорайськ, селах Мироцьке, Озера, Лубьянка, Липці, Уди, Рідне, Грушівка, Слобожанське, Зорівка та інших населених пунктах.

«Ми з колегами проводили зачистку територій від вибухових пристроїв та речовин. Все, що знаходили, оглядали, встановлювали категорію небезпечності для розуміння щодо подальшого поводження з ним і знешкоджували. Переважно нам доводилося мати справу з артилерійськими та осколково-фугасними снарядами, протитанковими, протипіхотними та мінометними мінами, багато було набоїв до гармат та інших видів вибухонебезпечної зброї», - так коротко розповів старший інспектор відділу забезпечення вибухобезпеки управління вибухотехнічної служби ГУНП в Одеській області Ігор Палій про роботу в інших регіонах.

Зізнається: в кожному отримав різний досвід.

«На Київщині ми працювали в Ірпені, Бучі, Гостомелі – загалом в населених пунктах, де були бойові зіткнення і де залишилося дуже багато вибухових пристроїв, що не спрацювали, мінних загороджень, всіляких небезпечних пасток. Щоб повернути людей до більш-менш нормального життя, це все потрібно було збирати. Що мене вразило, так це ціле містечко в лісах, яке збудували росіяни. Мабуть, вони надовго збиралися там засісти. Під час складних боїв у тій місцевості багато чого горіло, тому небезпечні вибухові пристрої після термічної обробки були у вкрай небезпечному стані. Коли відкопували снаряд і бачили, що він димить, то закопували його назад, щоб не було доступу повітря і вибуху, а далі знищували на місці. Інші снаряди, які можна було перевозити, звозили на полігон і там підривали», - згадує старший лейтенант поліції роботу на Київщині.

На полігон вибухотехніки виїжджали кілька разів на тиждень і знищували до трьох тонн вибухівки за раз. Крім цього, фахівці обходили поля у пошуках касетних боєприпасів, обстежували місця прильотів.

Потім поїхали на Харківщину. Там вибухотехнік відпрацьовував переважно мінні поля.

«Ми ставали в шеренгу зі щупами, металошукачами і йшли шукати всілякі міни. Інколи волосся дибки ставало, коли підходили до мін, які працювали на амплітуду людського кроку і повинні були от-от спрацювати», - говорить, зітхаючи.

Зачищав вибухотехнік у червоній зоні селище Борова, регіональний ландшафтний парк «Фельдман-Екопарк». Розповідає, що росіяни закидали всім, чим тільки можна було, об'єкт природно-заповідного фонду, тварин, які до того ж знаходяться у передмісті.

Та найнеприємніший досвід був в Ізюмі, де Ігорю вперше в житті довелося працювати з тілами. В Ізюм його відрядили на ексгумацію людей, закатованих та вбитих російськими військами. 

«Колеги з інших служб викопували тіла, а я оглядав їх на наявність вибухових предметів. Окупанти ж, коли ховали невинно вбитих жертв, клали їм у руки гранати. Я обережно виймав їх і розбирав», - згадує вибухотехнік.

Ще був Херсон. Ігоря відрядили у місто одразу після його деокупації.

«Без вибухотехніків люди не могли зайти на звільнену територію: це було небезпечно, на кожному кроці можна було підірватися. Нам треба було все перевірити на наявність вибухонебезпечних предметів. Росіяни мали багато вибухівки, і коли тікали, щоб не нести її з собою, залишили нам, українцям, поробили багато пасток, мінних «сюрпризів». Я обстежував переважно будівлі. Були у нас такі випадки, коли доводилося їх повністю підривати. Було шкода, але життя людей важливіше, ніж стіни», - розказує вибухотехнік.

Коли заїжджали в Херсонську область, де у селах було багато зруйнованих будинків, то по можливості завозили людям їжу, воду, допомагали, чим могли.

Поліцейський розказує, що на ротаціях хлопці часто попадали під обстріли, втрачали кінцівки. Але багато, кого він знає, повертаються і працюють далі вже на протезах. Каже: такі люди надихають.

Нині правоохоронець на Одещині, де теж багато роботи для фахівців з його служби. Вони виїжджають на огляд місць вибухів, повідомлення про мінування об’єктів, виявлення підозрілих предметів. Вибухотехніки допомагають слідчим вилучати вибухонебезпечні предмети і розбирають їх, роблячи безпечними.

«Кожен виїзд – це кропітка робота, яка вимагає уважності, обережності та витримки. До прикладу, про уважність. Після одного з обстрілів Одеси балістичними ракетами з касетними бойовими частинами, всі вони спрацювали в повітрі, а одна впала, увійшла в землю на пів метра і припорошена землею чекала у зведеному стані нагоди. Я метр за метром ретельно оглядав обстріляну територію, і звернув увагу на перебите коріння, зазирнув туди, підковирнув і побачив бойову частину. Вона представляла небезпеку для оточення та потребувала знищення на місці, що і було зроблено. На жаль, такої роботи у нас багато з детонуючими частинами і ракет, і БпЛА», - розповідає вибухотехнік, показуючи фото з місць ліквідації наслідків воєнних злочинів рф.

На всіх фото докази. Докази того, що росія є країною-терористкою, а ще того, що українці – непереможна нація.

Відділ комунікації поліції Одещини