Полковник міліції Володимир Миколайович Василинич – один з тих, хто допомагав у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. У 1988 році молодий правоохоронець 93 дні ніс службу на контрольно-пропускному пункті «Дитятки», що знаходився на кордоні так званої зони відчуження.

Тоді працівнику патрульно-постової служби міліції було 27 років. Як згадує пан Володимир, їхні чергування тривали по 12 годин, і це в найжаркіші місяці року, з липня по вересень. Вони перевіряли транспорт, що виїжджав за межі зони катастрофи, запобігали мародерствам та допомагали місцевому населенню.

«Хоч ми і були за 24 кілометри від епіцентру аварії, фактично на кордоні, через КПП постійно їхав транспорт із зони, здіймав радіоактивний пил, а в нас із захисту були тільки марлеві пов'язки та звичайний однострій. Транспорт проїжджав через стовпчики, які вимірюють радіаційне випромінювання, та подавав сигнал, коли воно зашкалювало. Такі транспортні засоби підлягали похованню та не пропускалися далі. Коли здіймався вітер, то ці стовпчики не переставали дзеленчати», - ділиться спогадами ветеран МВС.

Володимир і служив, і відпочивав у зараженій зоні, тільки їжу та воду йому і його колегам привозили здалеку, з місць, де радіаційний фон був у нормі.

«Дорогу постійно поливали водою, щоб збити пил, але це не дуже рятувало. Перед тим, як ми лягали спати, працівники радіологічного контролю вимірювали рівень зараження ковдр, якими були заслані наші ліжка, і майже щодня виписували нам нові, бо випромінювання від тканини було вище норми», - розповідає Володимир.

Також він слідкував, щоб по Україні не розповсюдилися заражені предмети, які несвідомі громадяни намагалися потайки вивезти із «зони відчуження». 

«Були навіть ті, хто займався мародерством. А одного разу ми знайшли у машині дитячий одяг, який громадяни десь забрали і хотіли привезти своїй дитині. Звісно, ми цього не допустили, адже вони могли просто вбити малечу, якби довезли ті речі додому», - говорить пан Володимир.

По закінченню свого відрядження Володимир Василинич був відзначений керівництвом Чорнобильського районного відділу внутрішніх справ Київського обласного виконавчого комітету та продовжив працювати у правоохоронних органах, де дослужився до начальника штабу Портофранківського відділу міліції. На заслужену пенсію він вийшов у 2004 році. Наразі 62-річний ліквідатор мешкає в Одесі, оточений любов'ю великої родини – трьох дітей, чотирьох онуків та двох правнуків. 

Дякуємо колезі за віддану службу. Зичимо Вам міцного здоров'я та довголіття