Через анексію Кримського півострова вона з родиною була вимушена залишити рідну домівку. Її батько – морський піхотинець – продовжив захищати Україну. Дівчина вирішила також присвятити своє життя служінню народу, і вступила до лав правоохоронних органів.

Віолетта Барабанова народилась у містечку на узбережжі Чорного моря та росла в щасливій родині військовослужбовців. Але у 2014 році в домівку прийшли російські окупанти, постало питання щодо майбутнього життя. Вагань  з вибором не було, вся сім’я присяглася на вірність Україні і переїхала до Миколаєва. Батько продовжив нести службу на Донеччині, а донька стала до строю правоохоронців.

Карʼєрний шлях дівчина розпочала з конвойного підрозділу на Миколаївщині, де вона відповідала за доставлення заарештованих до суду, а згодом обійняла посаду помічника чергового.

«Під  час несення служби в черговій частині я щоденно бачила безліч звернень від громадян, які потребують поліцейської допомоги. Одного дня я вирішила, що можу зменшити їх кількість за рахунок розслідування та притягнення винних до кримінальної відповідальності, тому змінила напрямок роботи і стала слідчою», - каже Віолетта.

Зізнається: найбільше їй подобається розслідувати шахрайства. Каже: можливо, це повʼязано з тим, що її першим розкриттям став саме такий злочин, де зловмисник під приводом встановлення вікон ошукав понад 20 літніх людей на чималі суми.

Деякий час поліцейська працювала в дізнанні та слідчому відділі на Вінниччині, а згодом продовжила роботу вже в Одеському районному управлінні поліції № 1. 

Повномасштабне вторгнення рф слідча застала в Одесі. За декілька днів до нього дівчина, як і всі українці, переглядала та аналізувала новини, і як донька військового мала передчуття, що згодом щось станеться, тому зібрала необхідні речі заздалегідь.

«Ранок 24 лютого 2022 року нагадав мені події 2014-го. Паніки в мене не було. В голові крутилося лише одне: росіяни – це суцільне зло і їм не вдасться відібрати мою домівку вдруге. На годиннику було  близько 4-ї години, над Одесою пролунав перший вибух, я залишила доньку з рідними і поїхала на шикування особового складу», - розповіла поліцейська.

Разом з іншими підрозділами слідча активно залучалась до охорони адміністративних будівель, чергувала на блокпостах та патрулювала вулиці міста. Найбільшою підтримкою у важкі хвилини був  дзвінок чи смс від батька, який на той момент боронив Україну у Маріуполі.

«Хоч ми не часто спілкувались, але кожного разу він підбадьорював і говорив, що все добре. В один день звʼязок з ним обірвався – батько не відповідав близько тижня. Як зʼясувалося згодом, він потрапив у полон, у якому перебуває по сьогоднішній день», - повідомила Віолетта.

Після цього злість до ворога у поліцейської в рази зросла. І вже восени її прізвище зʼявилося в списках на відрядження на територію деокупованої Херсонщини. Рідні це не дуже підтримували: переживали. Але поліцейська твердо вирішила, що має допомагати тим, кому це дуже потрібно, і, ставши до строю, вирушила з колегами у ротацію.

У складі слідчо-оперативної групи поліцейська щоденно виїжджала на місця обстрілів та фіксувала воєнні злочини окупантів.

«Часто по дорозі на виклик нас «супроводжували» вибухи навколо, але зупинятись та йти в укриття ми не завжди могли. Одного разу чоловіка, який рухався вулицею на велосипеді, смертельно травмував ворожий дрон», - розповідає старша слідча.

Окрім виконання поліцейських функцій, Віолетті доводилося допомагати людям і в простих життєвих ситуаціях. Приміром, коли одна літня жінка забула ключі в оселі і не могла потрапити додому, тендітна поліцейська полізла в кватирку та відчинила двері з середини будинку.

На Херсонщині поліцейська і сама відчула неймовірну підтримку громадян. Згадує, як їхала з колегами на черговий виклик, а дорогою, де часто обстрілювали село, службовий автомобіль застряг посеред поля в багнюці. Спроби виштовхати його звідти побачила літня жінка, котра одразу виручила поліцейських, віддавши їм свою саперську лопатку.

«Важким емоційним моментом для мене був день, коли після обстрілів я вкотре виїхала на місце події і зустріла там 4-річну дівчинку. Дитина розповідала, що більше немає дому, бо росіяни розбомбили його. Я намагалась підтримати її, пригостила цукерками та обійняла так сильно, як обіймаю свою доньку, яка за тисячі кілометрів, у безпеці. У такі моменти хочеться кричати: бережіть себе та своїх рідних, частіше кажіть їм про свою любов, боріться за кожен шматочок української землі і найголовніше – не відкладайте життя на потім, у нас його не так багато, як здається», - поділилась слідча.

Після ротації дівчина повернулась до роботи у слідчий відділ Одеського районного управління поліції № 1 і продовжує розслідувати кримінальні правопорушення в місті.

Колеги захоплюються її мужністю та витримкою.

«Про Віолетту Барабанову можу говорити дуже багато хорошого. Вона, попри юний вік, досвідчена слідча, яка вміє працювати з людьми, знаходити вихід зі складних ситуацій, чудово організовує свою роботу, за потреби допомагає колегам, прислухається до порад та має власну думку. В неї є ті якості, які у майбутньому допоможуть їй стати керівником. Під час відрядження на Херсонщину Віолетта допомогла багатьом людям, і вже сьогодні я знову чую від неї про плани щодо поїздки у наступну ротацію. Своїми вчинками вона доводить, що дійсно любить свою країну і готова боронити її до кінця», - каже керівник поліцейської, заступник начальника слідчого відділу підполковник поліції Алла Кальчева.

Одеське районне управління поліції № 1