Ювенальні поліцейські Одещини нагадують батькам, що це за явище і як убезпечити від нього дітей.

Булінг  – це навмисне, довготривале фізичне, психологічне, економічне або сексуальне насильство з боку однієї дитини чи групи дітей, стосовно іншого учасника навчального процесу. Це можуть бути залякування, ігнорування, задирання, штовхання, стусани, образливі прізвиська, висміювання, псування особистих речей, коментарі з сексуальним підтекстом, розповсюдження пліток, оприлюднення в соціальних мережах особистої інформації, фото- відеоконтенту. І за об’єкт цькування може бути обрано будь-кого, незалежно від успіхів у навчанні, матеріальної забезпеченості, комунікабельності тощо. Метою такої ганебної поведінки є бажання домінувати,  заслужити авторитет в очах оточення або ж виплеснути свій біль, завданий, приміром, вдома чи іншому колективі.

«Батькам важливо розуміти, що говорити з дітьми необхідно не тільки про те, як не стати постраждалим від булінгу, а й про те, як його не скоювати, не бути агресором, співучасником. Зміни у поведінці дітей, особливо молодшого підліткового віку, дуже явно проявляються на їх зовнішності, звичках та характері. Будь-які прояви агресії чи, навпаки, апатії у дітей є сигналом для батьків про те, що необхідно вживати невідкладних заходів. Почніть з розмови, а якщо ситуація надскладна для вас, зверніться до спеціалістів – психологів чи соціальних працівників», - розповідає начальник відділу ювенальної превенції ГУНП в Одеській області Вікторія Чалова.

Якщо дитина стала жертвою булінгу насамперед уважно вислухайте її, розберіться в ситуації, за жодних обставин не применшуйте її серйозність. Зверніться до батьків дітей, які ображають вашу дитину. Якщо з їхнього боку немає зворотного зв’язку, бажання допомогти, йдіть до класного керівника, директора школи, поліції.

Якщо дитина стала свідком цькування поясніть їй: не слід ставати на бік агресора, треба допомогти слабшому, насамперед зробивши зауваження булеру, показавши йому, що ображати когось – не круто. Не діє – залучайте дорослих.

А якщо дитина сама булер, слід їй пояснити, що агресивною поведінкою вона шкодить не лише тому, кого ображає, а й собі, бо насильство терпіти ніхто не буде – це злочин, за який доведеться відповідати. Разом з тим маєте розуміти, що прояви агресії з боку дитини вказують на її емоційні проблеми, у яких треба розбиратися, які треба вирішувати.

«Вибудовуйте з дітьми довірливі стосунки, цікавтеся їхнім навчанням та дозвіллям, проводьте більше часу разом. Дбайте про їх емоційну наповненість. І пам’ятайте, що щасливі діти не мають у серці гніву», - підсумувала головна ювенальна поліцейська поліції Одещини.

Відділ комунікації поліції Одещини