Одним з тих, хто в складі міліцейських підрозділів знаходився в чорнобильській зоні, був співробітник паспортної служби Котовського, як він тоді називався, відділу міліції Ігор Двойнос.

Він разом з колегами прибув у 30-кілометрову зону в жовтні 1988 року. Евакуйовані з небезпечної зони люди почали самовільно повертатися в свої оселі. Більшість  з тих, хто повертався, були пенсіонери. Міліціонери проводили рейди і переконували громадян виїхати з небезпечної зони.

«Зробити це було непросто. Народ був налаштований дуже агресивно. Люди ховалися, сперечалися, переконували і благали нас дозволити їм залишитися вдома. Їх можна зрозуміти, адже тут пройшла більша частина їхнього життя, залишилось нажите тяжким трудом майно, а у декого - могили рідних людей. Мені іноді здавалося, що вони сприймають нас як окупантів. Але в даній ситуації життя людей піддавалося реальній небезпеці і ми робили все, щоб евакуювати їх з небезпечної зони», - ділиться спогадами Ігор Володимирович.

Він був начальником бюро перепусток, де оформлялися документи на виїзд. Крім того, в складі зведених патрулів доводилося патрулювати вулиці спорожнілого Чорнобиля і прилеглих сіл. Відрядження тривало більше ста днів. Вдома на його повернення очікували сини, яким на той момент було один і три рочки, і дружина Валентина.

Про час, проведений в небезпечній зоні, пенсіонер намагається не згадувати. Займається домашнім господарством, допомагає дружині і старенькій мамі, радіє приїзду дітей і онуків. І дуже сподівається, що подібна трагедія не повториться не тільки в Україні, а й ніде в світі.

Подільський відділ поліції в Одеській області